Топчик
Що ж, Flint у сотні найдорожчих національних брендів за версією видання НВ. У топ-15 серед продуктів харчування та в топ-5 за темпами зростання. Безумовно, приємно це усвідомлювати, проте сам рейтинг викликав не менше питань, ніж минулого року. Довелося навіть провести невелике кабінетне дослідження, щоби скласти якесь загальне розуміння можливостей подальшого зростання вартості наших брендів;)
Під рейтингом є дисклеймер: вартість кожного бренду розраховувала компанія MPP Consulting. Методологія оцінки заснована на фінансових результатах компаній — власників марок, а також на факторах, які можуть впливати на вартість бренду, — географічне покриття продажів, технологічна складова, продукція, що випускається, а також інвестпривабливість галузі. Власне, зазначені критерії я спробував зіставити. Місткість ринку безалкогольних напоїв в Україні (на якому оперує найдорожчий бренд у рейтингу) у 2018 році склала близько 13,8 млрд грн з приростом +30,15% до попереднього року (з відкритих джерел). Питна вода – близько 34% цього ринку.
Місткість ринку снеків близько 10 млрд грн з приростом 25% у грошовому вираженні рік до року. Сухарики – 15% (Nielsen Ukraine). Наявні дані про частках ринку дають розуміння, що виручка, що генерується брендом номер 1 і брендом номер 80, приблизно рівні. Знову ж таки, не володіючи точними даними про маржу в бізнесі бутильованої води, можу спиратися лише на відкриті джерела і ці джерела кажуть, що можливості для інвесторів на ринку питної води та на ринку снеків теж не дуже відрізняються. Поріг входу в обидва бізнеси з технологічної, юридичної та комерційної точок зору теж відносно невеликі. Не можу сказати, що на своїх підприємствах ми будуємо тесла, але технологія виробництва питної води, виходячи з побаченого мною на інших виробництвах, все ж таки поступається навіть технологічності снеків. Успіх обох бізнесів спираються на два ключові фактори: потужну дистрибуцію та сильний бренд. Без першого та другого на цих ринках розраховувати на національне лідерство досить складно, якщо взагалі можливо у довгостроковій перспективі.
І на одному ринку, і на другому з’являються іноді яскраві локальні зірки, проте згодом або окопуються на рідних територіях, або взагалі безславно відповзають з поля бою.
Споживання на обох ринках все ще далеке від насичення та норм на душу населення у цивілізованих країнах.
Бренд? Історія? Спадщина? Маркетинг? О так!
Не буду довго зупинятися на історії розвитку обох брендів, скажу лише, що з 2004 року, коли відбулося об’єднання двох заводів мінеральної води і фактично було засновано компанію IDS і з 2002 року, коли з конвеєра зійшли перші пачки сухариків Flint, компанії доклали колосальних зусиль. щоб сьогодні бренди займали передові позиції у своїх сегментах (знання Flint 98%, BHI=364%). Для порівняння наведу ще один приклад із знайомої мені галузі – алкогольної. Обсяг ринку міцного алкоголю в 2018 році за моїми підрахунками (давно не володію внутрішньою інформацією, виправте, якщо помиляюся) становив близько 22,7 млрд грн. І це лише легальна його частина! Близько 60% виробництва знаходиться в так званій «тіні», іноді досить непогано організованій. У натуральному вираженні виробництво легального алкоголю в 2018 році знизилося на -7,1%. Ринок суперзарегульований, суцільно обкладений заборонами і буквально до вчорашнього дня (04.12.19) залежить від монополії держави на основну сировину – спирт. Експортний потенціал є величезним, але стратегії більшості гравців будуються на винесенні виробництв за межі рідної країни для диверсифікації різних ризиків. За шкалою інвестпривабливості цей ринок, мабуть, має бути одним із найбільш токсичних, оскільки суцільно складається з ризиків. Проте добре знайомі бренди – Хортиця, Хлібний Дар та Немирів займають у рейтингу вартості брендів 7, 10 та 16 місця відповідно. Увага питання!?
Що я втратив в оцінці пунктів географічне покриття продажів, технологічна складова, продукція, що випускається, а також інвестпривабливість галузі? Підкажіть, як підвищити капіталізацію бренду у 55 разів!? 🤔
А на завершення одна кумедна історія. Подзвонив я якось редактору одного галузевого видання, не НВ (не писатиму назву, все-таки серйозна «фірма») і попросив наступного разу в рейтингах коректно вказувати юридичну приналежність брендів, а також не плутати картинки з підписами, ну і в загалом більше не писати таких смішних матеріалів і рейтингів, дуже довго ми сміялися з усім відділом аналітики без зупинки, ледь самі не повірили).
